Обмін земельними ділянками сільськогосподарського призначення

Обмін земельними ділянками сільськогосподарського призначення

Конституція України передбачає право розпоряджатися власністю на свій розсуд, використовувати, здавати в оренду, продавати, обмінювати на інше майно. Не є винятком укладення договорів міни нерухомості, зокрема земельні ділянками. Щоб здійснити обмін земельної ділянки, потрібно укласти договір обміну земельної ділянки, який засвідчується нотаріально. Договір укладається відповідно до вимог ЦКУ у письмовій формі.

Договір обміну є двостороннім, тобто обов'язковою є наявність двох сторін, кожна з яких є одночасно продавцем та покупцем майна; консенсуальним, оскільки вважається укладеним з досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами; і відплатним, тому що здійснюється передача майна, яке за своєю природою є певною платою за зобов'язаннями. 

Відповідно до норм ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава вправі набувати у власність земельні ділянки на підставі обміну, ренти, купівлі-продажу, дарування, успадкування, довічного утримання та інших цивільно-правових угод з урахуванням вимоги Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) та ЗКУ.

За договором обміну (бартеру) кожна зі сторін зобов'язується передати іншій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Кожна зі сторін договору обміну є продавцем товару, який він передає в обмін, та покупцем товару, який він отримує натомість.

Власникам та землекористувачам земель сільськогосподарського призначення надано право обмінюватись своїми земельними ділянками. Власники земельних ділянок усіх форм власності, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть обмінюватися такими земельними ділянками (ст. 37 ЗКУ). Тобто здійснити обмін можна лише земельними ділянками, розташованими в одному масиві. Такі вимоги поширюються лише на земельні ділянки сільгосп призначення, тобто якщо предметом договору обміну будуть сільськогосподарські ділянки.