Гас Анатолій Касіянович
14.04.2024Анатолій народився 12 квітня 1974 року в селі Брани Горохівського району Волинської області. У сім'ї було троє дітей. Після навчання в Бранівській середній школі здобував професію в Луцькому СПТУ-29 за спеціальністю «Газоелектрозварювальник». Працював на Луцькому підшипниковому заводі.
Строкову військову службу проходив у Десні, згодом - у Києві в Національній гвардії зв'язковим. Після демобілізації працював у місцевому колгоспі. У 1996 році одружився з ровесницею. Молода сім'я ростила і виховувала двоє синів - Олександра і Назарія. Анатолій разом із дружиною багато років їздили на заробітки у Польщу. Всюди, де працював Анатолій, його руки називали «золотими». Мав хист до техніки, вмів полагодити все: від побутової техніки до мотора сільськогосподарського агрегата. Славився чоловіком слова і діла, доброзичливим другом.
Повномасштабна війна застала його у Польщі, проте чоловік прийняв рішення повернутись додому і йти боронити Україну.
28 травня 2022 року отримав повістку. У коротких телефонних розмовах з рідними він, стрілець-снайпер 7 роти 3 батальйону 14 ОМБр, про своє місцеперебування казав: "Тримаємо Бахмутську трасу". Життя воїна обірвав ворожий обстріл 6 липня 2022 року в районі Берестового на Донеччині.
Довго сім'я вела пошуки тіла рідної людини. Допомагали у цьому волонтерки Валентина Маціюк та Іванна Дубинка-Філозоф, сім'я якої у складі місії "На щиті" привозять додому тіла загиблих Героїв. У морзі Дніпра показали речі Анатолія й розповіли, що Гас Анатолій Касіянович загинув внаслідок сліпих осколкових поранень. Відтак назвали номер ряду й могили на Краснопільському кладовищі. Анатолія Гаса перезахоронили 6 жовтня 2022 року в селі Брани.
Залишились дружина і двоє синів.
Мар'янівська селищна територіальна громада попрощалась ще з одним захисником України
І доки є пам'ять в людей, І живуть матері, Доти й сини, що спіткнулись об кулі живі...
