Село Борочиче
02.01.2021Площа км.кв
Населення 1339 чол.
Координати 50 25’ 46’’ пн.ш.
24 49’ 25’’ сх.д.
Водойма р. Липа
Борочиці - село Володимирськогот повіту, Бранівської волості над річкою Липою, було родинним гніздом волинських землевласників Мишків – Холонівських. Згідно з ревізією луцького замку, Мишки – Холонівські були зобов'язані до утримання і забезпечення городні: Іван Мишко – Холонівський і Іван Шивкович. В 1570 році частина Борочич належала до Хведора Склинського, який платить з 12 дворищ, 9 город., по 4 гроши. В 1583 році той же Хведір вносить за свої частини від 10 дим., 2 гор., 8 город., пів дорічного колеса, ¼ попа, а Гнівош Олеськовський з 23 дим., 15 город, по 4 гроши, 10 комірників, 2 вальнихколіс, 1 попа ( свідчить це, що в цьому селі була тоді церква – 1583 р.)
В 17 столітті Борочичі належали вже до Гулевича. В 1649р. було там 61 дим., а 1650 – 50 дим. Згідно книги 900 ліття православ’я на Волині в 1678 р. побудована Покровська церква, вона згоріла від удару блискавки. В 1757р побудована кладбищенська Миколаївська церква. Згідно з переписом 1911 року велика власність нараховувала 189 дес., була тут 1 крамниця, водяний млин і 1087 жителів. В кінці 19 століття там було 139 дим і 874 жителів. Письмова згадка про школу датована 1890 роком, вона діяла продовж всіх років. Село, як і всі навколишні села, пережило дві війни.
У 1941році організований колгосп. У 1948 році відновлено організацію колгоспів і в Борочичах почав роботу колгосп ім. «Жовтневої революції» в подальшому колгосп «Комуніст», який у 1960 році ввійшов у склад Горохівського бурякорадгоспу, як відділення «Комуніст».
У1972році побудовано школу на 320 учнівських місць, дитячий садочок, будинок культури з спортивним залом, стадіон, ФАП, у 2000 році Свято Іллінська церква.
На даний час у селі діє Свято Іллінська, Миколаївська церкви, школа, садочок, ФАП, приватні магазини, приватні і фермерські господарства.
Миколоївська церква була взята під охорону держави постановою Ради Міністрів УРСР від 24 серпня 1963р. № 970. Об’єкт занесений до Державного реєстру національного надбання як пам’ятник містобудування та архітектури національного значення. Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №128 від 2.06.1999р .